У зв’язку з тим, що в пресі все частіше з’являється інформація про розслідування Генеральною прокуратурою України кримінальної справи, версія якої полягає в тому, що покійного Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира нібито намагалися примусово відсторонити від керування Церквою, необхідно дати роз’яснення. 

Українська Православна Церква неодноразово закликала відповідальні державні органи здійснити розкриття чисельних відвертих і зухвалих злочинів проти віруючих людей та свободи совісті, які були скоєні протягом останніх двох років. Досі відсутні відомості про результати слідства щодо вбивства кілерами священика Романа Ніколаєва та жахливого катування, внаслідок якого загинула монахиня Алевтина (Кравчук). Хоча ці резонансні злочини були скоєні понад рік тому, слідчі органи жодного разу не прозвітували перед суспільством про покарання винних. Суспільство не поінформоване і про розкриття обставин викрадення настоятельки та монахині одного з Київських монастирів у червні 2013 року. Не менш зухвалим сталопобиття націонал-радикалами православних парафіян с. Катеринівка на Тернопільщині 21 вересня 2015 року, наслідком якого стала госпіталізація 15 вірян із травмами різної важкості. І хоча ціла низка міжнародних правозахисних організацій вимагала всебічного і незаангажованого розслідування цього злочину проти свободи совісті, органи правопорядку також залишили його без належної уваги. Не попереджені та не розслідувані десятки випадків рейдерських захопленькультових споруд, не було проведено необхідних слідчих дій для віднайдення тих, хто здійснив у м. Києві 11 підпалів православних храмів. Не ініційовано жодної справи проти відвертих випадків розпалення релігійної ворожнечі та закликів доагресії проти віруючих з боку окремих політиків та посадових осіб під час проведення Всеукраїнського Хресного ходу.

На тлі такої відвертої бездіяльності силових структур щодо злочинів проти життя, здоров’я та дотримання права на свободу совісті віруючих українських громадян, викликає глибоке занепокоєння наполегливе намагання Прокуратури досліджувати обставини останніх років перебування Блаженнішого Митрополита Володимира на чолі УПЦ. Адже про підстави для цього жодного разу офіційно не заявляв як сам спочилий Блаженніший Владика, так і ті, кому делеговано представляти інтереси УПЦ у державних органах.

Обставини проведення означених слідчих дій, які потрапили у засоби масової інформації, дають підстави говорити про наявність спроб спотворити уяву про діяльність Блаженнішого Митрополита Володимира на посаді Предстоятеля УПЦ шляхом спекуляцій із фізичним станом спочилого Владики, наклепів та відвертих пліток.

Що ж до формального відсторонення Блаженнішого Митрополита Володимира від безпосереднього прийняття участі в управлінні Церквою слід нагадати, що воно відбулося 24 лютого 2014 року згідно рішення Священого Синоду УПЦ, на якому був розглянутий Рапорт Високопреосвященного митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра (Драбинка), на той час відповідального за лікування Митрополита Володимира. У своєму рапорті митрополит Олександр (Драбинко) детально виклав ситуацію із станом здоров’я Предстоятеля і повідомив Священний Синод, що можливості для його відновлення не існувало, наслідком чого стало обранння Місцеблюстителя Київської кафедри Української Православної Церкви.

Разом з тим, непоодинокі виклики на допити до Генеральної прокуратури архієреїв УПЦ стали прикрим прецедентом в новітній історії державно-церковних відносин. Враховуючи очевидну необґрунтованість необхідності кримінального провадження стосовно обставин звершення спочилим Блаженнішим Митрополитом Володимиром свого предстоятельського служіння, а також чисельні заяви окремих українських політиків проти існування в Україні Української Православної Церкви, є серйозні підстави стверджувати про тиск на священнослужителів УПЦ з боку силових структур.

Источник